Пастернак Борис – Три стихотворения о зиме

Хочу Вас поблагодарить за поэму «Скорбна мати»
Такая сильная горькая поэма. Написана молодым поэтом, любившим и страдавшим за свою Землю.
«Спинилась Божа Мати,
Заплакала сльозами.
Не місяць, і не зорі,
І дніти мов не дніло.
Як страшно!.. людське серце
До краю обідніло.»
… Прошло всего 15 лет и…
«Проти мурів, проти молу
В нас бадьорість комсомолу –
Ще й підмога йде:
Збільшовиченої ери
Піонери, піонери –
Партія веде.
Партія веде.»
С трудом верится, но это написал один и тот же человек. Теперь говорят, время было такое. Не нам судить… И всё же. Как это возможно?
Вы читаете очень своеобразно. Говорю спасибо, хотя бы за то «що привернули мою увагу» и я обратилась к творчеству Павла Григорьевича. Даже не знала, что у него столько хороших стихов. Он действительно был талантлив. А я знала его только как певца власти.
Душа моя – послухай! –
Як яблуня в цвіту.
Моє життя, – кохана, –
Мов срібнотканий сон.
Життя моє – молитва
Всевладниці Красі,
Горіння – розцвітання
В огні квіток-думок.
Я стежу за хмарками,
Ловлю їх світлий сум.
Ах, серце ж те все в пісню
Чудову переллє!
Як ніч розкриє книгу –
Я радо йду в свій храм.
А в нім лиш зорі, зорі,
А в нім поля, поля…
Мов жрець, той жрець – послухай! –
Молюсь, горю в огні.
Бо на душі, – кохана, –
Одно: люблю, люблю…

У тому то i рiч! :)