На мій погляд — дуже добре прочитано. Ніяких перебільшених емоций чи псевдотеатральних кривлянь з підвиваннями. Усе в міру.

Сучасна українська проза у чудовому авторському читанні. Як можна зрозуміти ще з анотації та передмови автора, ніякого екшену чи детективу тут не буде. Буде неспішна розповідь, спогади, враження, асоціації, почуття і таке інше. Дивно, що подібна література спроможна зламати комусь мозок чи нагадати радянські газети. Особисто я якось вижила і з усією відповідальністю рекомендую цю книжку)

Да-да, именно что неожиданно)))

Это вы от хорошего вкуса позволяете себе называть чтеца «это» и желаете ему сгинуть?

Скушно, нудно и все события и разговоры как-то ни к месту. 30% — мой предел. То ли перевод неудачный и это все должно было выглядеть как ирония, но такое впечатление, что автор своих персонажей презирает. Может, потом события пойдут быстрее и хоть это спасет роман, но проверять нет желания.
(А вообще скандинавский детектив я люблю.)