Он вам Міша перекладе на японську мову. Він, я бачу, спеціаліст по перекладах.

Книга, хоч я і визнаю її видатним твором, цікавим та пізнавальним, і рекомендую до читання та прослуховування, залишила по собі похмуре та гнітюче враження. Дуже вразила атмосфера безвиході, в якій жила жінка в ті часи, її безправність, тяжіння релігії та соціуму над особистістю. Отупіння та божевілля монахинь, які не бачили сенсу в монастирському житті, пригнічують. І головна героїня не стала винятком. Я все сподівалася, що вона врешті доб'ється скасування свого «звання», але так і не вийшло… І навіть ця незрозуміла втеча з «молодим бенедиктинцем», яка могла б закінчитися тим логічним поверненням до мирського життя, до якого вона начебто так прагнула, так і не змогла виправити її покалічену душу, відродити засушену жіночність. Ця Марі так і залишилася назавжди цнотливою, праведною сестрою Сюзанною, не пристосованою до життя на волі, яка досягнувши мети покинути ненависний монастир, єдине чого хотіла, це загубитися в якомусь глухому селі, ставши безмовною і безбарвною служницею без своєї сім'ї, без друзів, без… життя!.. І це все?
Воістину, релігійна машина середньовіччя перемелювала людські тіла та душі безжально…